З 23 квітня 2024 року Кабінет Міністрів України під керівництвом Міністерства закордонних справ заборонив видачу українських паспортів, як внутрішніх, так і для міжнародних поїздок, українським чоловікам віком від 18 до 60 років. Центри ДП «Документ» за кордоном повністю перестали обслуговувати всіх українців старше 12 років. В уряді запевняють, що обмеження є тимчасовими.
Міністерство закордонних справ пояснило своє рішення ухваленням закону про мобілізацію.
Головною причиною обмеження консульських послуг для чоловіків, які будуть запроваджені законом, є питання справедливості.
Однак дії держави викликали значну суспільну дискусію. Детальніше читайте у статті української журналістки з Польщі та авторки “Європейської правди” Олени Бабакової “Справедливість, яка шкодить”. Наслідки рішення про “покарання” українців за кордоном.
Рішення про призупинення консульських послуг для чоловіків віком 18-60 років зумовлене величезним запитом на правосуддя в Україні. Як свідчать коментарі, таке рішення принаймні тимчасово задовольняє цей попит.
Але це також посилює поділ на «тих, хто тут» і «тих, хто там». Не кажучи вже про те, що рішення комунікується дуже погано. Настільки погано, що гірше бути не могло.
Обмеження консульських послуг для українських чоловіків
Це не перший крок команди Зеленського, який налаштовує українців проти української діаспори.
Усі уряди сприйняли українських мігрантів досить зарозуміло.
Корінь проблеми криється в тому, що українська влада досі не розуміє, чому люди мігрують, як вони живуть за межами країни походження та як ефективно використовувати свої ресурси.
Життєва ситуація українських мігрантів та інтенсивність їхніх зв’язків з Україною можуть сильно відрізнятися.
Тим не менш, представники всіх груп досить активно підтримують Україну, займаються волонтерством та фандрейзингом. І значною мірою це забезпечувалося тим, що Батьківщина хоч і нічого не пропонувала цим мігрантам, але й нічого від них не вимагала.
Зміна статус-кво може призвести не до реакції «більше дбати про Батьківщину», а лише до «більше дбати про себе».
Ні, переселенцям, звісно, живуть не гірше, ніж людям у Харкові чи Запоріжжі. Але є таке поняття, як еміграційне навантаження, рутина в новій країні без соціальних зв’язків, які підтримували тебе з дитинства. Така ноша забирає багато сил і часу.
Відсутність дійсних документів, створених державою, руйнує і без того нестійку структуру.
Дії української влади, особливо в такому хаотичному форматі, створюють проблеми не лише для мігрантів, а й для приймаючих країн. Робочі руки потрібні всім, а не тисячам людей, які випали з легального ринку праці, системи охорони здоров’я, освіти тощо. Дії столиць будуть іншими.
Ризикну сказати, що це рішення, з точки зору ЄС, не показало, що Київ робить все для перемоги, а створило іншу проблему.
Але жодних депортацій чи “супроводу” чоловіків в Україну з ЄС не буде.
Це порушує законодавство та інтереси бізнесу в країнах перебування.
А заяви окремих європейських чиновників про те, що вони зможуть повернути чоловіків в Україну – на кшталт того, що зробив міністр оборони Польщі Косіняк-Камиш – це просто нісенітниця.
Я не знаю, як правильно вчинити в цій ситуації. Вимога солідарності, відповідальності за країну чесна і зрозуміла. Але якщо метою МЗС було ще й збільшення особового складу Збройних Сил України, то обраний інструмент до цього не приведе.
Натомість ми отримали чергову внутрішню боротьбу.
Припинення консульських послуг для українських чоловіків за кордоном: Що наразі відомо
