Як Україна опинилася в епіцентрі виборів у США та чому Трамп вирішив зустрітися із Зеленським (Фото: google)
Проти своєї волі Україну та президента Володимира Зеленського все більше втягують у виборчу кампанію США. Як це сталося і чому Трамп раптом вирішив зустрітися із Зеленським, розповідаємо далі у матеріалі.
“Будь-яка країна, яка стає занадто тісно пов’язаною з Україною, поступово перетворюється на саму Україну”, – сказав свого часу один із нинішніх чиновників. Незважаючи на явну іронію, частка правди в цьому твердженні є. Просто подивіться, на що перетворилася політика США останнім часом і наскільки вона нагадує довоєнну українську політику: розгул популізму, підміна сенсу глузуванням над опонентом і навіть штурм парламенту.
Одне можна сказати напевно — США справді тісно пов’язані з Україною. І цей зв’язок стає дедалі міцнішим. Крім очевидних контактів, пов’язаних з різними формами допомоги, Україна знову стає не просто суб’єктом, а об’єктом внутрішньої політики США. Це відбувається вже вдруге за час президентства Зеленського, проти волі Києва.
Читайте також: Адміністрація Байдена “не вражена” планом перемоги України – WSJ
Як Україна опинилася в епіцентрі виборів у США
У перші місяці свого президентства у 2019 році Зеленський був втягнутий у сагу про імпічмент Трампа, що спровокувала їхня телефонна розмова. Хоча тодішній президент США залишався на посаді. Проте багато повідомлень свідчать про те, що Трамп затаїв глибоку образу на Україну та особисто на Зеленського. Далека, абсолютно незнайома країна стала джерелом багатомісячних проблем для Трампа.
Тепер на карту поставлено набагато більше для України. Зіткнувшись з новими та постійними викликами від російської агресії, Зеленський вирушив до США насамперед для того, щоб представити американським елітам свій план перемоги України. Однак американські еліти мали свою логіку, повністю зосереджену на майбутніх президентських виборах, до яких залишилося всього півтора місяця. На тлі розбурханого республіканцями і самим Трампом скандалу план перемоги помітно відійшов на другий план.
Зустріч Зеленського з сенаторами США (фото: Офіс президента)
Через понад два місяці після того, як Камала Гарріс була названа кандидатом у президенти від Демократичної партії. Проте Трамп все ще намагається знайти лінію атаки на табір демократів. Більшість американських аналітичних центрів, спираючись на дані соціологічних опитувань, оцінюють його шанси на перемогу на виборах як нижчі за 50%, хоч і трохи – але все ж таки нижчі.
Після того, як нападки Трампа на расове походження Гарріс та розповіді про мігрантів, які їдять кішок і собак, не знайшли відгуку у виборців, республіканська кампанія явно вирішила загострити нове питання – допомогу США Україні та виділені на неї кошти.
Останніми тижнями стало помітно, що Трамп і його оточення перестали навіть вдавати, що займають нейтральну позицію щодо України. Під час дебатів Трамп демонстративно уникав прямої відповіді, чи хоче він, щоб Україна виграла війну. Відразу після цього його кандидат у віце-президенти Дж.Д.Венс представив свій мирний план, який по суті зводився до капітуляції України без будь-якої компенсації.
Трамп відмінив зустріч з Зеленським
Очевидно, що, незважаючи на позірну готовність зустрітися із Зеленським, Трамп і його команда планували заздалегідь використати питання України. Їм просто потрібен був привід.
Такий привід був знайдений — на початку свого візиту Зеленський оглянув військовий завод у Скрентоні, штат Пенсільванія. Візит виглядав цілком логічним — відвідати підприємство, яке виробляє зброю для України, і подякувати його працівникам.
Але не обійшлося і без «але»:
- Перш за все, Пенсільванія є одним з ключових, якщо не найважливішим, штатів за результатами виборів. Цілком можливо, що той, хто набере тут більше голосів, виграє вибори в цілому. Розрив між Гарріс і Трампом в опитуваннях мінімальний, і 10 000-20 тисяч голосів, якщо не менше, можуть вирішити все. Як наслідок, обидві кампанії приділяють максимальну увагу Пенсільванії. Крім того, держава є домом для значної польської та української діаспори;
- По-друге, з’ясувалося, що серед тих, хто супроводжував Зеленського, не було жодного республіканця, лише демократи на чолі з губернатором Джошем Шапіро, який давно був фаворитом кандидатури напарника Гарріс на виборах;
- По-третє, Скрентон – рідне місто Джо Байдена, хоча він провів там лише раннє дитинство. Якби хтось хотів, то міг би побачити в цьому якийсь символізм.
Звинувачення з боку Трампа
Республіканці побачили цей символізм і засипали Зеленського звинуваченнями в тому, що він став на бік своїх конкурентів. Можливо, українська сторона не до кінця врахувала всі ризики — можливо, краще було б розпочати візит у менш важливій державі або, принаймні, не в рідному місті Байдена. Вони також мали подбати про те, щоб Зеленського супроводжували політики-республіканці.
Зеленський на заводі в Скрентоні (фото: Офіс президента)
Тим не менш, звинувачення з боку Трампа і його команди виглядають надуманими. Під час попереднього візиту Зеленський відвідав глибоко республіканський штат Юта, і Трампа це не обурило (як і Байдена, якщо на те пішло). Іноземні лідери часто відвідують Трампа, а прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан відкрито агітує за кандидата від Республіканської партії без будь-яких претензій – і ніхто не трактує це як «втручання у внутрішні справи» чи щось подібне. Заяви Зеленського в інтерв’ю The New Yorker, де він висловив скептицизм щодо «мирних ініціатив» Трампа та Венса, які також розлютили республіканців, були по суті лише відповідями на запитання журналіста і не переходили жодних «червоних ліній».
Втім, такі подробиці ніколи не турбували Трампа і, тим більше, його прихильників. Рішення про пряму атаку на Україну та особисто Зеленського було ухвалено, і Трамп впевнено посилив свою риторику до такої міри, що заявив, що «всі міста в Україні, крім Києва, зруйновані». Він звинуватив Зеленського в тому, що він думає лише про те, як витягнути гроші з американських платників податків на продовження війни, і заявив, що українська армія складається лише з людей похилого віку та дітей, бо більше нікого не залишилося – загинули «мільйони», а решта втекла до Польщі та чомусь до Угорщини.
І якщо одного дня, за словами Трампа, Зеленський «забирає» у США $60 млрд, то наступного дня виходить цілих $100 млрд – принаймні для основного республіканського електорату це явно резонує.
Голосування за допомогу Україні
У квітні, після кількох місяців затримок, Трамп нарешті дав своїм колегам-республіканцям зелене світло для голосування за пакет допомоги Україні. Він був переконаний, що в іншому випадку він може виявитися невдахою, відповідальним за те, що дозволив заклятому ворогу Америки, Москві, здобути найбільшу перемогу за останні десятиліття. Тепер, схоже, він переконався в іншому – що всю провину можна покласти на Байдена, Гарріс і Зеленського.
У всякому разі, до п’ятниці за київським часом здавалося, що відповідь на гостре питання “Хто краще для України: Гарріс чи Трамп?” нарешті знайдена. Розпливчаста, надто загальна, але все ж таки проукраїнська позиція Гарріс здавалася кращою, ніж відкриті заклики Трампа до «найгіршої угоди» (для України). Певною мірою виглядало так, що саме українське керівництво більше схиляється до демократів, яких значною мірою підштовхнули в цьому напрямку агресивні дії Трампа, не залишаючи їм іншого вибору. Словом, складалося враження, що ставки були зроблені.
Володимир Зеленський і Джо Байден (фото: Офіс президента)
Чому Трамп вирішив зустрітися із Зеленським
Однак Трамп вкотре довів свою здатність дивувати. У п’ятницю він раптом анонсував зустріч із Зеленським – коли здавалося, що всі мости вже спалені і ніякої зустрічі не відбудеться, особливо після всього, що було сказано раніше.
Що спонукало республіканця на такий крок, поки що невідомо. Найбільш очевидною є те, що дані швидко проведених опитувань показали, що така гостра антиукраїнська риторика більше відштовхує, ніж приваблює виборців, у тому числі переконаних республіканців, багато з яких є справжніми прихильниками України. А може, Трамп спробує вибити із Зеленського якісь поступки чи виправдання, які згодом зможе подати як особисту перемогу – адже Трамп любить зображати себе політиком, якого всі або бояться, або, принаймні, слухають.
Трамп навіть організував зустріч таким чином, щоб було зрозуміло, хто тут головний. У своїй соціальній мережі Truth Social республіканець опублікував повідомлення від українського дипломата з проханням про зустріч із Зеленським, а сам захід відбудеться на його полі – у хмарочосі Trump Tower у Нью-Йорку.
У будь-якому разі, передчасно робити висновок, що Трамп вкотре змінив свою позицію і тепер є проукраїнським. По-перше, після розмови він міг сказати, що дискусія була непродуктивною і що його аргументи не були почуті. По-друге, він може застосувати ще більш «трампівський» підхід: після зустрічі із Зеленським він може заявити у своєму фірмовому стилі, що це була «чудова розмова», «найкраща розмова», «найкраща розмова в історії людства». А потім, на черговому мітингу, може пустити на новий шквал ще більш абсурдних звинувачень на адресу Зеленського.
Наразі зрозуміло дві речі. По-перше, Зеленський має намір поговорити з одним із найскладніших співрозмовників у своєму короткому, але неймовірно насиченому політичному житті. По-друге, і республіканці, і демократи продовжуватимуть експлуатувати питання війни в Україні до останнього дня перед виборами і намагатимуться втягнути українське керівництво глибше у виборчий процес у США. Але, схоже, ставки вже зроблені, і одна-єдина зустріч навряд чи щось змінить.
