Розкрадання коштів у Європарламенті: приховані схеми та реальні наслідки (фото: google)
Нецільове використання коштів, що виділяються на оплату праці помічників євродепутатів, залишається серйозною проблемою в Європарламенті. Хоча скандали спалахують періодично, реальні масштаби цієї практики залишаються значною мірою прихованими.
Читайте також: Зеленський проти угоди з Трампом про копалини
Європейські депутати та фінансові махінації
Одним із найбільш резонансних випадків стало викриття Марін Ле Пен та восьми її колег, яких визнали винними у незаконному використанні коштів ЄС. Але вони – далеко не єдині. За словами численних джерел, маніпуляції з грошима на помічників – усталена практика, яка існує в тіні парламентських коридорів.
Кожен євродепутат отримує фінансування для оплати своїх помічників, що у 2024-2029 роках становить 30 769 євро щомісяця. Мінімум 40% цієї суми мають спрямовуватися на акредитованих помічників у Брюсселі, Люксембурзі чи Страсбурзі. Решта 60% виділяються на так званих “місцевих помічників”, які можуть працювати безпосередньо у виборчому окрузі депутата.
Саме тут відкриваються двері для зловживань. Деякі євродепутати використовують ці кошти для оплати місцевих політиків, партійних діячів або навіть родичів, які формально працюють “на парламент”, а насправді виконують зовсім інші завдання.
Розкрадання коштів у Європарламенті: Схеми, що працюють у тіні
Як розповіло джерело в Європарламенті, чимало депутатів створюють ілюзію, що їхні місцеві помічники дійсно виконують парламентські завдання. Для цього вони вдаються до фальсифікації звітності – робочі зустрічі, дзвінки та активність, що жодним чином не стосуються парламентської роботи, оформлюються як необхідні для виконання мандата.
“Деякі депутати використовують місцевих помічників для організації політичної роботи у своїх округах, що суперечить правилам”, – зазначило джерело.
Подібні схеми вже неодноразово ставали предметом розслідувань. Крім справи Ле Пен, широкий резонанс отримали:
- випадок Найджела Фараджа, який використовував парламентські кошти не за призначенням;
- звинувачення проти ексвіцепрезидентки Європарламенту Єви Кайлі у розтраті від 120 000 до 150 000 євро;
- справа італійської депутатки Стефанії Замбеллі, в якої конфіскували 170 000 євро незаконно використаних коштів.
Що залишається за лаштунками?
Незважаючи на окремі викриття, значна частина таких порушень так і не доходить до суду. За останнє десятиліття Європарламент лише дев’ять разів брав участь у цивільних провадженнях щодо шахрайства з фінансами ЄС. У багатьох випадках порушників змушують просто повернути кошти або виплачувати штрафи без подальших наслідків.
Європейське бюро з боротьби з шахрайством (OLAF) та Європейська прокуратура (EPPO) розслідують лише окремі випадки, що отримали широку увагу. Багато справ залишаються у площині внутрішніх перевірок, а винні депутати уникають відповідальності.
Transparency International EU повідомляє, що за період 2019-2022 років було зафіксовано 155 випадків повернення коштів, а 139 депутатів підозрювали у фінансових зловживаннях. Водночас, у Європарламенті це пояснюють “технічними коригуваннями” та адміністративними помилками.
Чи зміниться ситуація?
Попри гучні скандали, система продовжує працювати так, як і раніше. Без більшої прозорості та суворішого контролю з боку європейських органів корупційні схеми можуть і надалі існувати, залишаючись поза увагою суспільства.
