Проблеми мобілізації – питання які має вирішити влада
Наразі український уряд вивчає законодавчі новації у рамках поточних зусиль щодо вирішення питань мобілізації. Отже, які ключові проблеми процесу мобілізації?
При підготовці матеріалу були використані публічні заяви та коментарі українських чиновників поза протоколом, а також текст мобілізаційного законопроекту на сайті Верховної Ради.
Мобілізація в Україні стала темою номер один останніми тижнями, чому сприяють посилення мобілізаційних заходів на вулицях та інциденти навколо цього процесу, які активно обговорюються в соцмережах, у тому числі росіянами. Але ключовим тригером, безперечно, є тематичний законопроект, внесений до Ради незадовго до Нового року.
Комітет Верховної Ради з питань нацбезпеки розглядав його кілька днів, і, ймовірно, сьогодні буде прийнято рішення про долю законопроекту. Зрозуміло, однак, що в нинішньому вигляді його не приймуть – або відправлять на доопрацювання в Кабмін, або депутати погодять свій альтернативний проект. Як варіант, урядовий проект може бути прийнятий у першому читанні з істотними поправками до другого читання.
Проте залишається невирішеним принципове питання – немає чіткого бачення, як вирішувати мобілізаційну проблему, не минаючи численні гострі кути, виклик, який стоїть перед нинішньою владою.
Читайте також і інші матеріали на тему “політичні новини в україні“.
Всі сторони незадоволені
Поява мобілізаційного законопроекту разом із різноманітними ідеями щодо захисту спікерів від зовнішнього впливу різко загострила внутрішні протиріччя в українському суспільстві за кількома лініями: військові/цивільні, заможні/бідні, ті, що виїхали/ті, що залишилися, тощо.
Як наслідок, наразі немає концепції мобілізаційного процесу, яка б користувалася абсолютною підтримкою серед усіх українців. Знаходження точки дотику між об’єктивними потребами Збройних Сил у живій силі, збереженням економіки та справедливістю у всіх її значеннях залишається недосяжним. Політичні міркування на верхньому рівні також ускладнюють справу.
Наприклад, початкова ідея не бути мобілізованим для сплати високих податків, швидше за все, буде залишена у своїй початковій формі. За даними джерел РБК-Україна в уряді, це занадто непопулярно серед населення, тому пройти через сесійну залу в її нинішньому форматі нереально. Тому нові податкові та законодавчі правила, швидше за все, будуть встановлені лише на рівні Кабміну. Також можуть бути пом’якшені заходи, пов’язані з покаранням ухильників на різних етапах мобілізаційного процесу.
Українські військові (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)
Хоча Офіс президента потенційно може проштовхнути через парламент непопулярні рішення, повідомляється, що на Банковій немає чіткого бачення щодо мобілізації. Президент Володимир Зеленський, наприклад, виступає проти надто жорстких заходів, про що йшлося на його нещодавній прес-конференції, де він виступив за мирних жителів і наголосив, що на одного бійця за рахунок податків утримується шість осіб у тилу.
На Банковій часто перевіряють реакцію суспільства на суперечливі ініціативи, і якщо реакція буває різко негативною, влада схиляється до відступити. Проте мобілізацією навряд чи будуть задоволені всі – ні військове керівництво, ні рядові солдати, ні цивільні.
Можливі шляхи вирішення проблеми мобілізації
За словами джерела в уряді, нинішня редакція мобілізаційного законопроекту переслідувала дві додаткові цілі, крім заявлених. По-перше, дати сигнал населенню, що війна не закінчилася, люди потрібні, і попереду будуть нові бої. По-друге, дати сигнал західним партнерам, що уряд вирішує цю проблему, зменшуючи занепокоєння щодо того, що в майбутньому не буде кому воювати зі зброєю, яку вони постачають. Якщо мобілізація не вдасться, у критиків України на Заході буде інший аргумент: навіщо допомагати Україні, якщо самі українці не хочуть воювати?
Водночас у владних коридорах існує протилежний підхід до мобілізації: не батога, а пряника. Серед можливих ідей – надання відстрочки на три місяці особам, які добровільно зареєструються на електронному порталі призовників. Але його ще потрібно створити. Це дасть людям достатньо часу, щоб підготуватися та завершити свої цивільні справи. Або розподіліть усіх тих, хто має йти до армії, на групи, вказавши дату, коли особа ймовірно почне служити, допомагаючи планувати своє цивільне життя.
Наразі у влади немає розуміння, коли і в якому вигляді почнуть діяти нові правила мобілізації.
Проблеми із мотивацією
Однак, як зазначає одне з джерел, різні технічні методи не можуть принципово вирішити проблему – небажання багатьох нинішніх мирних жителів йти на фронт, незважаючи на їх виправдання.
Багато хто не відкидає ідею служіння як такої. Про це свідчить високий конкурс (в середньому дев’ять заяв на вакансію) у минулорічному рекрутинговому проекті. Однак через такі платформи, як LobbyX, Robota.ua, work.ua та olx.ua, люди в першу чергу шукають небойові ролі, які зараз є ключовою потребою.
«Тиск з боку військових є, хоча вони кажуть, що вирішувати мобілізаційне питання через такі закони не потрібно. Звичайно, оборона не потребує стільки ресурсів, скільки наступ, але все одно незрозуміло, як воювати без людей»
пояснює джерело.
Крім того, велику роль відіграють політичні фактори. Спочатку влада хотіла зв’язати непопулярне питання мобілізації безпосередньо з головою ЗСУ Валерієм Залужним, зважаючи на його популярність. Однак Залужний, як видно з його раптового передноворічного брифінгу, намагається дистанціюватися від законопроекту. Наголошуючи на тому, що Генштаб не має права законодавчої ініціативи, а звернень чи законопроектів до Кабміну не надходило.
Міністр оборони Рустем Умеров і Головнокомандувач Валерій Залужний (фото: facebook.com/CinCAFU)
«Ті ж особи, які не бажають брати участь у війні, також наполягають на обов’язковому дотриманні кордонів 1991 року»
– зазначає джерело. Зрозуміло, що без різкого підвищення мобілізації це завдання недосяжне.
Складні виклики, що мають бути вирішені
Тому до набрання чинності запропонованим законом вирішення питання кадрового забезпечення військових потребуватиме альтернативних методів, які вже впроваджуються на практиці. Від ускладнення процедур виїзду до більш інтенсивного розповсюдження призовних повідомлень на блокпостах і тиску на місцеві пункти комплектування. Які краще знають, де і який мобілізаційний потенціал є на їхній конкретній території та як звернутися до місцевої влади найнижчого рівня для мобілізації цього ресурсу.
Питання мобілізації неможливо вирішити без розробки комплексної системи стимулювання активних і потенційних військовослужбовців. Але це в будь-якому випадку вимагатиме значних коштів – коштів, які Україна реально може отримати лише від Заходу. І там, за традицією, прогрес, як правило, йде повільно.
Джерело: https://www.rbc.ua/rus/news/zmusiti-chi-motivuvati-chomu-vladi-mozhut-1704817083.html
