Огляд фільму “Мікі 17”: Чого чекати від нового науково-фантастичного фільму Пона Джун-Хо? (кадр з фільму)
Коли у 2020 році Пон Джун-Хо здобув «Оскар» за «Паразитів», він не поспішав братися за наступний проект. Понад два роки корейський режисер ретельно обирав матеріал, і лише у 2022 році розпочав зйомки свого нового фільму – «Мікі 17» (Mickey 17). Картина була готова вже у 2023 році, однак страйки Голлівуду та стратегічні зміни в графіку Warner Bros. відклали прем’єру. Тож глядачі зможуть побачити нове творіння Пона лише у 2025 році.
Читайте також: Найочікуваніші фільми 2025 року: Що варто подивитись
Чого ж чекати від «Мікі 17»? Це не просто фантастика, а насичений сатирою та соціальними підтекстами фільм, що підіймає глибокі філософські питання.
Огляд фільму “Мікі 17”: Основою для фільму став роман «Мікі 7»
Сюжет стрічки заснований на романі «Мікі 7» американського письменника-фантаста Едварда Ештона, який побачив світ у 2022 році. Це представник так званої «м’якої» наукової фантастики, що більше зосереджується на соціальних аспектах майбутнього, ніж на складних технічних деталях.
Головний герой – Мікі Барнс, звичайний хлопець, який, рятуючись від боргів та кредиторів, погоджується взяти участь у колонізаційній місії на далекій планеті Ніфльхейм. Проблема в тому, що в нього немає корисних навичок, тому йому пропонують єдину доступну роль – стати «субститутом». Це означає, що його робота – помирати знову і знову.
Як тільки Мікі гине – чи то під час тестування отруйної атмосфери, чи внаслідок невдалого контакту з місцевими формами життя, – його свідомість перезаписується у нове тіло, створене на 3D-принтері, а старий труп просто утилізують. У романі головний герой проходить шість циклів смерті та відродження, однак у фільмі Пона їх уже шістнадцять, що ще більше підсилює екзистенційний жах цієї концепції.
Дві версії одного героя – у виконанні Роберта Паттінсона
Ключовим поворотом сюжету стає те, що одна з версій Мікі не гине, як передбачено протоколом. Це призводить до конфлікту між двома ідентичними героями – Мікі 17 та Мікі 18, які не хочуть поступатися місцем у цій жорстокій системі.
Роль обох версій Мікі зіграв Роберт Паттінсон, який долучився до клубу акторів, що виконували подвійну роль у кіно, серед яких Леонардо Ді Капріо, Майкл Кітон, Том Гарді та Жан-Клод Ван Дамм.
Пон Джун-Хо додає до історії свій фірмовий соціальний підтекст – якщо одна версія Мікі прагне вижити в існуючій системі, то інша готова її зруйнувати. Це розширює тему ідентичності, моральних дилем і класового розшарування.
Антагоністи – корпорація та її керівники
На колонізованій планеті Ніфльхейм люди живуть не в утопічному суспільстві, а у жорсткому корпоративному режимі. Головний адміністратор місії Кеннет Маршалл (у виконанні Марк Руффало) разом зі своєю дружиною Ільфою (Тоні Коллетт) контролюють все – від розподілу ресурсів до права людей на існування.
Цікаво, що Маршалл, так само як і Мікі, був невдахою на Землі, однак тут він отримав владу та використовує її для контролю та гноблення колоністів. Його дружина, у свою чергу, виробляє делікатеси з м’ясистих хвостів місцевих істот, яких колоністи називають «щипавками». Це пряма алюзія на перших європейських колонізаторів, які знищували корінне населення, вважаючи його ресурсом для власного процвітання.
Місцеві мешканці Ніфльхейму – вороги чи жертви?
Ще один важливий аспект фільму – місцеве населення. Планета Ніфльхейм не була безлюдною, коли туди прибули земні колонізатори. На ній мешкають гігантські істоти, схожі на тихоходок, яких люди відразу сприймають як ворогів.
Але замість наукового підходу та мирного співіснування корпорація обирає геноцид, знищуючи цих істот, бо вони заважають експлуатації ресурсів планети. Ця сюжетна лінія додає до фільму антиколоніальний меседж та нагадує про темні сторінки людської історії.
Сатирична фантастика з унікальним стилем
«Мікі 17» поєднує в собі сатиру, чорний гумор, екзистенційний жах та антиутопічний погляд на майбутнє. Завдяки рекордному для Пона Джун-Хо бюджету в 150 мільйонів доларів, фільм виглядає стильно та масштабно.
Його візуальний стиль нагадує іржаву, брудну фантастику, де космічні технології виглядають так, ніби їх створили з переробленого металобрухту. Водночас режисер піднімає важливі питання про цінність людського життя, моральність технологій та споживацьке суспільство.
Чи виправдає фільм очікування?
«Мікі 17» – це незвичайний, сміливий та амбітний проєкт, який поєднує філософію, сатиру та фантастику. Однак, за чутками, темп фільму може здатися повільним, а деякі сцени – надто повторюваними. Якщо концепція безсмертних клонів спочатку шокує, то ближче до фіналу вона стає буденною та втрачає гостроту.
Попри це, Пон Джун-Хо знову пропонує унікальний авторський погляд на жанр, і навіть якщо фільм не стане таким культовим, як «Паразити», він точно буде однією з найцікавіших науково-фантастичних прем’єр 2025 року.
Чи стане «Мікі 17» новим шедевром корейського режисера? Це дізнаємося після прем’єри!
