Новини політика: У 1917 році, під час розпаду Російської імперії, виникла необхідність визначення кордонів нових національних держав. Україна претендувала на території, де проживали переважно українці. У той час більшовики прагнули анексувати всю територію колишньої імперії.
Третій Універсал, який проголошував Українську Народну Республіку, встановлював, що остаточне визначення границь передбачало врахування волі народів, зокрема щодо частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших областей, де більшість населення була українською.
На селах “суміжних” територій виникали сільські сходи, які вирішували, до якої держави приєднатися. Деякі села вибирали приєднання до України, інші – до Білорусії. Після сільських сходів схожі рішення приймали міські думи та інші органи влади.
Християн Раковський, більшовик, на переговорах у 1918 році заявив, що отримали лише одну телеграму від Курської губернії, яка входила до складу Білгорода. На жаль, українським дослідникам нині не доступні російські архіви, тож документи з Білгорода залишаються невідомими.
Більшовики використовували силу для захоплення Білгорода, вбивши навіть командира місцевої військової частини. Однак їм не вдалося захопити всю Україну.
10 квітня 1918 року Білгород було визволено від більшовиків. Встановлено українську владу, але архіви не дають точної інформації щодо рішення міської думи. Місто стало частиною адміністративно-територіального поділу України.
У Білгороді введено українознавчі предмети в школах, відкрито митницю та дозорчий пункт. Проте, більшовики неодноразово намагалися захопити місто, але без успіху. Після евакуації в грудні 1918 року, місто повернулося під контроль росіян.
Більшовики оголосили Білгород столицею України, але через місяць передали його до складу Росії.
Джерело: https://www.istpravda.com.ua/artefacts/2022/03/30/161137/
