У час, коли світ змінюється на очах, Європа переосмислює власну міграційну політику. Українські біженці — не просто тимчасові переселенці, а справжній ресурс для розвитку європейських економік. У багатьох країнах ЄС їх уже сприймають як невід’ємну частину робочої сили, і більше того — як ключ до стабільного майбутнього промисловості.
Читайте також: Найкраще місто для життя в Європі: Що робить його особливим
Як підкреслює український макроекономіст і банкір Андрій Гайдуцький, скандинавські країни, зокрема Швеція та Норвегія, вже давно навчилися жити в умовах мультикультурності. Там і мови не зведуть — замість бар’єрів створюють мости. Саме в таких державах українців охоче працевлаштовують на виробництвах, де без робочих рук заводи просто стануть на паузу.
Скандинавія — попереду планети всієї: мультикультура як норма
Гайдуцький акцентує, що ще пів століття тому в цих країнах точилась жвава дискусія: чи варто впускати мігрантів? Сьогодні ж — це вже не тема для суперечок, а буденна реальність. У тому ж шведському Scania, одному з флагманів автопрому, працюють представники з понад 50 країн світу. Українці — серед них, і не на останніх ролях.
Такі держави навчилися розглядати біженців не як тягар, а як шанс — шанс на довготривалу стабільність у світі, де населення старіє, а фахівців бракує.
Східна Європа — новий вектор промисловості та трудової міграції
А ось Польща, Угорщина та Словаччина, попри певні упередження в суспільстві, вже стоять на порозі серйозних трансформацій. Відчутна нестача кваліфікованої (і недорогої) робочої сили змушує ці країни переосмислювати підхід до імміграції.
Промислові гіганти та середні підприємства просто не витримують конкуренції без людей, готових працювати. Тож уряди східноєвропейських країн поступово лібералізують міграційне законодавство, щоб не втратити темпи економічного зростання. Для українців це означає нові можливості — легше отримання дозволів на проживання, спрощене оформлення на роботу, доступ до освітніх та соціальних програм.
Болгарія та Румунія у Шенгені: що зміниться для українців?
З 1 січня 2025 року Болгарія та Румунія офіційно приєднуються до Шенгенської зони. Цей крок — не просто юридична формальність, а справжній прорив у сфері трудової мобільності. Місцеві працівники отримають змогу вільно переміщатися Європою, що призведе до нової хвилі трудової еміграції із самих Румунії та Болгарії.
Відтак, місцевим компаніям доведеться шукати підмогу — і тут на арену виходять українці. Їхні навички, працелюбність і готовність до інтеграції роблять їх бажаними працівниками для всього регіону.
Міграційна шахівниця: нові країни приваблюють переселенців
Ще один важливий фактор — зміни у соціальній політиці Німеччини, де планується поступове скорочення фінансової підтримки для українських біженців. Це, як прогнозує Гайдуцький, може спровокувати новий виток переміщень — з багатих, але дорогих країн до більш доступних, як Італія чи Іспанія, де життя дешевше, а клімат приємніший.
Також не варто скидати з рахунків Швецію та Норвегію, де соціальний захист на високому рівні й переселенці можуть розраховувати на стабільність і підтримку.
Читайте також: Дохід і освіта: Де в Європі люди більш задоволені своїм життям
Українські біженці як рушій європейських економік: Цифри, які говорять самі за себе
За офіційними даними ООН, станом на 16 грудня 2024 року, за межами України перебувало 6,8 млн громадян, з яких 5,5 млн — не враховуючи тих, хто опинився на території Росії чи Білорусі.
Ось як виглядає рейтинг країн, що прийняли найбільше українців:
- Німеччина — 1,235 млн
- Польща — 985,1 тис.
- Чехія — 380,4 тис.
- Великобританія — 253,5 тис.
- Іспанія — 217,0 тис.
- Італія — 171,5 тис.
- Франція — 64,6 тис.
Ці цифри — лише вершина айсберга. Адже багато хто не реєструвався офіційно, особливо в країнах Південної Європи, де діють більш м’які міграційні правила.
Підсумок: Час грати на випередження
Європа вже не просто розглядає українських біженців як гуманітарну категорію. Вони — ключовий елемент стратегії економічного виживання та розвитку. І чим раніше українці адаптуються до нової реальності, тим легше їм буде знайти своє місце під сонцем нової Європи.
