Річниця атаки ХАМАС на Ізраїль (Фото: google)
7 жовтня минулого року ХАМАС здійснив найбільший теракт проти Ізраїлю, внаслідок якого загинуло понад 1200 осіб. Цей напад на єврейську державу спричинив серйозні зміни як в Ізраїлі, так і на всьому Близькому Сході. Більше того, наслідки тих подій резонують і сьогодні і потенційно можуть призвести до широкомасштабної регіональної війни.
Читайте також: Армія оборони Ізраїлю ліквідувала одного з лідерів ХАМАСу
Річниця атаки ХАМАС на Ізраїль: Відповідальність за невдачі відкладається
З вищого керівництва Ізраїлю у відставку пішов лише голова військової розвідки Аарон Галіва. Всі інші, включаючи прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху, залишаються на посадах. Досі ніхто не поніс відповідальності за провал 7 жовтня, попри численні заклики до цього.
“Якби це сталося в Японії, все керівництво вчинило б харакірі. Якщо не фізично, то хоча б політично. Якби це була Велика Британія, то всі вони б пішли у відставку до вечора 7 жовтня 2023 року. В інших країнах політична культура інша. В Ізраїлі неофіційно попросили довіри громадськості. Спочатку громадськість була готова надати їм цю довіру, щоб вони могли виправити недоліки”, – розповів політолог і професор Бар-Іланського університету в Ізраїлі Зеєв Ханін.
Він додав, що громадськість закликає розслідувати дії уряду до і під час нападу 7 жовтня. Однак точаться дебати про те, чи варто слідству відбутися зараз або його відкласти, щоб “дозволити Нетаньягу продовжувати боротьбу”.
“Але в ліберально-демократичній країні люди повинні розуміти, що це кредит довіри, а не безстрокова індульгенція”, – сказав Ханін.
Операція в секторі Газа і «маневрування між краплями дощу»
Відповідь Ізраїлю на атаку 7 жовтня була жорсткою. Незважаючи на попередження Європи та США про застосування сили проти терористів, Ізраїль провів операцію проти ХАМАСу.
З одного боку, військовий потенціал ХАМАСу в секторі Газа був фактично знищений, вважає ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін.
“ХАМАС сьогодні вже не є тією загрозою, якою він був до 7 жовтня минулого року. Сектор Газа зруйнований, там присутні ізраїльські військові бази, він розділений на дві частини, відбудовується інфраструктура. По суті, ХАМАС був відкинутий на десятиліття назад, повернувшись до ще однієї терористичної організації, здатної лише на регулярний тероризм – більше не з міні-армією зі своєю власною міні-державою”, – сказав Левін.
Ізраїльські солдати в секторі Газа (фото: Getty Images)
Операція в Газі була обережною і поступовою, оскільки понад мільйон мирних жителів живуть поруч з терористами в секторі Газа.
ХАМАС також захопив понад 250 ізраїльських заручників. Одні були звільнені, інші були вбиті ХАМАСом, а залишається надія на звільнення решти.
Це питання продовжує переслідувати ізраїльське суспільство. Обидві заявлені цілі операції в Газі — перемога над ХАМАСом і звільнення заручників — виявилися складними для досягнення. Таким чином, основними питаннями зараз є:
- Чи повинен Ізраїль продовжувати придушувати ХАМАС, незважаючи на ризик для заручників?
- Або Ізраїлю слід домагатися тимчасового припинення вогню, щоб забезпечити своє звільнення, перш ніж продовжувати ліквідацію ХАМАСу?
На початку вересня по всьому Ізраїлю спалахнули масові протести, очолювані сім’ями заручників. Безпосереднім поштовхом стало вбивство шістьох ізраїльських полонених бойовиками ХАМАСу. Їхні тіла знайшли в тунелі під містом Рафах на півдні Гази. За словами представників Армії оборони Ізраїлю, заручники були вбиті незадовго до того, як ізраїльські солдати дісталися до них.
Питання заручників також вплинуло на масштаби операції в Газі. ХАМАС використовував їх як розмінну монету для призупинення конфлікту і перегрупування.
«Заручники – це їхній останній живий щит; Інших козирів у них не залишилося. Тому вони затягують справу, сподіваючись, що відкриються нові фронти, що в Лівані буде велика війна або що Іран почне ширший наступ. Вони також сподіваються на ще одну інтифаду, повстання на Західному березі”, – сказав Ханін.
Чималу роль у цій ситуації відіграє і міжнародне співтовариство. Донедавна здавалося, що Захід на чолі зі США має намір змусити Ізраїль досягти певного миру з ХАМАСом. Перш за все, нинішня демократична адміністрація в Білому домі не хоче великої війни на Близькому Сході, принаймні до виборів у США, оскільки це розділило б електорат кандидата в президенти Камали Гарріс.
Так, США, Катар та Єгипет намагалися виступити посередником між Ізраїлем та ХАМАСом, щоб забезпечити хоча б тимчасове припинення військових дій Ізраїлю в секторі Газа. Особливо напруженими були переговори у серпні.
Однак на початку серпня Близький Схід знову опинився на межі широкомасштабної війни. 31 липня у відповідь на черговий напад Ізраїль ліквідував у Бейруті одного з лідерів «Хезболли» Фуада Шукра, а в Тегерані було вбито керівника політичного бюро ХАМАС Ісмаїла Ханію. У відповідь Іран погрожував завдати удару по Ізраїлю, хоча неофіційно стверджував, що лише припинення вогню в Газі може запобігти такій атаці. Проте переговори знову зайшли в глухий кут.
Перехоплення ініціативи
З настанням осені ініціативу перехопив Ізраїль, тепер зосередившись на «Хезболлі», яка з жовтня минулого року завдає масованих ударів по Ізраїлю з півдня Лівану.
Хоча Ізраїль і раніше завдавав авіаударів по військових об’єктах «Хезболли», вони стали частішими. Ізраїлю вдалося усунути керівництво «Хезболли» і паралізувати її систему зв’язку, відключивши її пейджери. Також триває наземна операція проти «Хезболли». Крім того, Ізраїль завдав масованого удару по інфраструктурі повстанців-хуситів у Ємені, ще одного союзника Ірану, який час від часу атакував Ізраїль ракетами та безпілотниками.
“Тепер, як ви можете бачити, керівництво Ізраїлю вирішило повернутися до свого попереднього підходу, якого воно дотримувалося протягом багатьох років, що дії повинні бути не реактивними, а проактивними. Іншими словами, не просто реагуйте на те, що відбувається; ініціювати процес”, – пояснив Ханін.
Ізраїльські військові на кордоні з Ліваном (фото: Getty Images)
Підготовка до цього кроку велася вже давно, а операція на півдні Лівану була ретельно спланована. Її мета – знищити ракетну інфраструктуру «Хезболли», дозволивши ізраїльським біженцям повернутися додому, каже Левін.
«У 2006 році війна була імпульсивною реакцією. Тоді в секторі Газа викрали ізраїльського солдата, а незабаром після цього патруль потрапив у засідку, а тіла відвезли до ліванського кордону. Зараз підготовка до операції в Лівані триває протягом усього року. Було закладено основу. Не випадково армія Ізраїлю нещодавно оприлюднила дані, які свідчать, що ізраїльські війська вже кілька місяців заходять на територію Лівану”, – каже експерт.
У цьому контексті Іран, який є головним спонсором терористів, також посилив свою участь. У ніч на 2 жовтня він завдав масованого ракетного удару по Ізраїлю.
Тактика чи стратегія?
За словами Левіна, поки неясно, якими будуть перспективи операції після поразки «Хезболли» – чи планує Ізраїль негайно вивести війська, чи збереже свою присутність, щоб запобігти майбутнім загрозам. Адже навіть всередині Ізраїлю операцію називають Третьою ліванською війною.
Після першої Ліванської війни виникла «Хезболла» — ще небезпечніша організація, ніж Організація визволення Палестини. Після Другої ліванської війни «Хезболла» тільки посилилася, зумівши протистояти Ізраїлю і, в свою чергу, залучити більше ресурсів від Ірану та інших спонсорів.
Тель-Авів. Люди ховаються в укритті під час ракетної атаки Ірану (фото: Getty Images)
Також немає ясності щодо майбутнього сектора Газа.
«Уряд Ізраїлю або не має відповіді, або має ту, яка ще не оприлюднена і досі обговорюється з партнерами», – каже Ілля Куса, аналітик Українського інституту майбутнього.
Отже, постає питання: чи вирішує Ізраїль тимчасові тактичні питання, чи націлений на стратегічну перемогу?
“З самого початку цієї війни було зрозуміло, що політичне майбутнє Біньяміна Нетаньягу залежить виключно від того, як він закінчить цю війну. Якщо він завершить це образом перемоги, то може очолювати уряд Ізраїлю на багато років вперед. Якщо він завершить війну менш сприятливо, історія прийме інший поворот”, – сказав Цві Зільбер, головний редактор Luchsheye Radio (Ізраїль).
“Якщо ми подивимося на рейтинг схвалення Нетаньяху, то він зріс до 37% після успішних операцій у Лівані. Звичайно, це на хвилі ейфорії. Але очевидно, що це не назавжди; На даному етапі підйом становить майже в 1,5 рази. Однак його загальний рейтинг схвалення в суспільстві становить близько 20-25%. Світові тенденції показують, що з таким рейтингом не бажано починати чи закінчувати війну. Можна тільки продовжити, що і відбувається”, – вважає Зеєв Ханін.
У короткостроковій перспективі Ізраїль дійсно може вирішити питання «Хезболли» і ракетних ударів по його території. Проблему з ХАМАСом також можна вирішити, принаймні на кілька років. Якщо почнеться широкомасштабна війна з Іраном, Ізраїль також може завдати значної шкоди своєму ворогу.
Разом з тим, в Лівані залишається потужна шиїтська громада, яка в даний час служить ресурсною базою для нових бойовиків. У секторі Газа залишається понад мільйон палестинців. У зв’язку з цим постає питання про те, що робитиме Ізраїль, коли наступне покоління виросте і терористи почнуть їх вербувати. Чи зможе Ізраїль знайти лідерів серед палестинців у Газі та ліванських шиїтів, які зможуть забезпечити стабільність?
Сильні та слабкі сторони Ізраїлю
У затяжних війнах перемога залежить не стільки від військової могутності, скільки від економіки та суспільства. Це було очевидно під час війни Росії проти України, і це актуально і для Ізраїлю. Тут тенденції неоднозначні.
28 вересня міжнародне кредитно-рейтингове агентство Moody’s знизило кредитний рейтинг Ізраїлю на дві сходинки, з A2 до Baa1, і зберегло негативний прогноз. Причиною такого рішення стало значне зростання геополітичного ризику з негативними матеріальними наслідками для кредитоспроможності Ізраїлю. Це означає, що Ізраїлю буде дедалі важче брати позики на глобальних ринках. Це вже третє зниження рейтингу з жовтня минулого року. Moody’s вважає, що економіка Ізраїлю буде ослаблена конфліктом більше, ніж очікувалося раніше.
По-перше, зріс оборонний бюджет. Також зросли непрямі витрати, такі як утримання близько 60 000 переміщених осіб, яким довелося покинути свої домівки на півночі Ізраїлю. Крім того, частина робочої сили – мобілізовані чоловіки та жінки – була виведена з економіки. Тим часом доходи Ізраїлю від туризму, близько $5 млрд, майже повністю зникли.
У липні Банк Ізраїлю (аналог Національного банку України) знизив прогноз зростання ВВП на 2024 рік до 1,5% порівняно з 2% у квітні минулого року. На 2025 рік Банк Ізраїлю очікує зростання економіки на 4,2%, але це залежить від того, як складеться ситуація в регіоні.
Зруйновані будівлі на півночі Ізраїлю (фото: Getty Images)
Опитування, проведене дослідницькою компанією CI Media Shvuki в липні цього року, показало, що близько 45% ізраїльських євреїв розглядають можливість еміграції з Ізраїлю. Звичайно, це не рекорд. Ситуація погіршилася у 2012 році, коли більше половини (54%) розглядали можливість виїзду з країни.
Серед євреїв 61% заявили, що Ізраїль є найбезпечнішим місцем для єврейського народу. У 2012 році так вважали лише 13%.
Однак основна причина, через яку вони залишають Ізраїль, – це економічні фактори. Але порівняно з 2012 роком мотивація виїжджати через фінансові труднощі ослабла: лише 43% назвали фінансові проблеми основною причиною еміграції, порівняно з 55% у 2012 році. З іншого боку, про безпекові проблеми згадали майже чверть респондентів (24%), що втричі більше, ніж у 2012 році.
Ще одним тривожним аспектом для Ізраїлю є ставлення інших країн. У той час як підтримка з боку США залишається незмінною, в Європі ситуація менш однозначна. На тлі операції Ізраїлю в Газі в європейських та американських університетах відбулися масові пропалестинські протести, очолювані лівою молоддю. У ЄС деякі члени істеблішменту поділяють схожі погляди. Росія також проявила свою антиізраїльську позицію. Це тривожні ознаки.
З іншого боку, певною мірою економіку Ізраїлю рятують США, які надають військову та фінансову допомогу, подібну до підтримки України. Однак США вступають у період політичної турбулентності. Ба більше, кандидат у президенти США Камала Гарріс має дещо неоднозначну позицію щодо Ізраїлю, принаймні симпатизуючи палестинцям. Тож і тут залишається невизначеність.
Тим не менш, ситуація, в якій опинився Ізраїль, не є критичною. Країна не оточена ворогами, як це було під час воєн 1967 і 1973 років. Ізраїль залишається технологічною та військовою наддержавою в регіоні, на його боці значна частина світової спільноти.
“У цьому сенсі можна сказати, що безпека Ізраїлю забезпечується не лише мотивацією ізраїльтян і тим, що ми називаємо національною стійкістю, не лише військовою силою, а й тим, що цей ресурс нікуди не зник. І при правильному політичному рішенні ним можна скористатися, і тоді результат буде руйнівним для всіх. Це те, що продемонстрували останні дні», – підсумовує Ханін.
