Топ новости
Топ Новини

5 вересня. Пам’ятні дати

0 30

Укрінформ

Сьогодні світова спільнота відзначає Міжнародний день благодійництва.

День проголошений резолюцією ГА ООН від 17 грудня 2012 року (затверджений 7 березня 2013) з метою заохочення діалогу між людьми, що належать до різних цивілізацій, культур і релігій, а також солідарності зі знедоленими. Ініціаторкою Дня виступила Угорщина.

Міжнародний день благодійництва співпадає й приурочений до Дня пам’яті Терези Калькуттської (встановлений Римо-католицькою церквою 19 жовтня 2003 року) – місіонерки Римо-католицької церкви, відомої своїм подвижництвом у справах доброчинності, однієї з засновниць (1950) і настоятельок Ордену милосердя, лауреата Нобелівської премії миру 1979 року «за допомогу стражденному людству».

Злидні та пов’язані з ними проблеми продовжують залишатися в усіх країнах світу, незалежно від рівня їхнього економічного, соціального і культурного розвитку. В усіх країнах світу є люди з фізичними вадами, діти-сироти, безхатченки, ті, хто гостро потребує допомоги від інших членів суспільства – більш забезпечених і більш успішних. Вчасно надана допомога – будь-яка – велика, мала, фінансова, моральна, іноді рятує людське життя.

Цього дня ООН пропонує всім державам-членам, організаціям системи ООН та іншим міжнародним і регіональним організаціям, а також громадянському суспільству, включно з неурядовими організаціями та окремими особами, відзначати Міжнародний день благодійництва відповідним чином, усіляко сприяючи благодійності, зокрема й шляхом проведення просвітницьких та пропагандистських заходів.

Благодійність, як добровільність і філантропія, єднає людей і сприяє створенню інклюзивного і більш сталого суспільства. Благодійність доповнює діяльність державних структур у сфері охорони здоров’я, освіти, житлового будівництва і захисту населення, сприяє розвитку культури, науки, спорту і забезпечує охорону природи.

Події дня:

5 вересня 1918 року радянський уряд ухвалив Декрет про червоний терор, який ставив завдання боротьби з контрреволюцією. Але насправді цей документ лише формально закріпив політику, до якої від самого початку вдавалися більшовики. Терор був закладений у підвалини Радянської держави. Ще задовго до встановлення більшовицького режиму, лідери цієї партії сповідували ідеї насилля і терору. Спочатку «червоний терор» був випробуваний у Москві та Пітері, а потім поширився й на «братні» республіки, зокрема й на Україну. На території України «червоний террор» розпочався у січні 1918 року з вторгнення загонів Муравйова. Кількатижневе перше перебування більшовиків в столиці України навело на киян жах. Нова влада одразу ж продемонструвала, чого від неї варто чекати. У місті розпочались розправи над офіцерами, юнкерами, гайдамаками та всіма іншими, кого більшовики записали до «ворогів революції». За перші дні хазяйнування в місті більшовиків було розстріляно від 3 до 5 тисяч чоловік, переважно російських офіцерів та українських старшин, а також тих, хто мав посвідчення Центральної Ради, представників духівництва (зокрема, було по-звірячому вбито митрополита Київського Володимира). Вже 3 грудня 1918 року російсько-більшовицький уряд створив за зразком всеросійської ЧК спеціалізований орган державного терору в Україні під назвою «Всеукраїнська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією, спекуляцією та службовими злочинами». Саме з діяльністю цієї установи була пов’язана друга більшовицька окупація Києва у лютому – серпні 1919 року. Окрім Києва, від більшовицького терору потерпали і інші населені пункти України: Харків, Катеринослав (Дніпро), Полтава, Одеса, Житомир. Жертвами політики «червоного терору» ставали не тільки громадяни, які обіймали більш-менш високе становище у суспільстві – професори, лікарі, інженери, партійні лідери, колишні високопосадовці, генерали, найвищі духовні особи, представники купецтва й аристократії, а й прості ремісники і селяни. За різними даними, упродовж 1918-1919 років було знищено від кількох тисяч до понад півтора мільйона осіб. Офіційно «червоний терор» був припинений 6 листопада 1918 року, однак насправді тривав і надалі, сягнувши свого апогею в 1930-х роках, за що й отримав назву «Великого».

Ювілеї дня:

451 рік від дня народження Томмазо Кампанелли (1568–1639), італійського ченця-домініканця, філософа, письменника, політичного діяча. Прожив Кампанелла 71 рік, з них 33 роки провів у застінках інквізиції (27 років – безперервного ув’язнення). Він ледве уник вогнища й витримав тортури, після яких мало хто залишався живим. Найстрашнішими були «крокодиляча яма» в замку св. Ельма в Неаполі, де в’язнів день і ніч тримали по коліна у воді, та «велья», коли жертву протягом 40 годин повільно розтягували на дибі, то садовлячи на кіл, то знову підіймаючи. На застосування цієї тортури давався спеціальний дозвіл папського престолу – інквізиція була бюрократичною структурою, і свавілля там не вітали. Змінювалася варта, кати стомлювалися, або йшли обідати, приходили інші (це все зафіксовано і досить докладно), Кампанелла то втрачав свідомість, то знову приходив до тями, але в єресі так і не зізнався. Він писав після «вельї», що «…я під час цієї жахливої тортури, відчуваючи неймовірні страждання, зрозумів, що є в людини свобода, що можна свою душу вивести з тіла сповненого страждання і болю. Я знаю, таке можливе…» Втім він також добре розумів і те, що знаходиться на межі, тому вирішив симулювати божевілля. Це був єдиний шанс уникнути смерті. Робив він це попри страждання й муки яскраво і талановито, тому йому повірили. Серед потоку маячні, час від часу, він не забував згадувати папу римського, всіляко того вихваляючи, сподіваючись, що це допоможе. Зрештою, хитрощі вдалися. Під час ув’язнення псевдобожевільний Кампанелла створив десятки творів з філософії, політики, астрономії, медицини, які частково були опубліковані в Німеччині й розповсюджені у списках. Він мав феноменальну пам’ять і в неволі послуговувався власною головою, наче велетенською бібліотекою. Його, стражденного в’язня, знала вся Європа. У в’язниці він написав і свою знамениту утопію «Місто Сонця» – твір-мрію про комуністичний рай з казарменою дисципліною, спільними жінками та дітьми-вундеркіндами – річ наївну, цікаву, а часом і страшну. Лише в 60 років, завдяки покровительству папи Урбана VІІІ, котрий цікавився астрологією, а Кампанелла був ще й першокласним астрологом, умів складати гороскопи, його передали в розпорядження римської інквізиції. Через два роки його остаточно виправдали і звільнили. Одразу після звільнення він жив у Римі – спілкувався з папою, читав лекції, опікувався численними учнями і послідовниками. Єзуїтам це не подобалось. «Який сенс обурюватись на Лютера, коли Рим підгодовує зі своїх вуст набагато страшнішу змію…», – резюмували вони й шукали щонайменшу зачіпку, аби арештувати Кампанеллу. Довго чекати їм, звісно, не довелося: Кампанелла знову взяв участь у заколоті проти іспанського короля – він хотів бачити рідну Калабрію вільною і аж ніяк не хотів відмовлятися від мрії про ідеальне «місто Сонця». Коли його мали ось-ось схопити, він, завдяки знайомству з французьким посланцем, утік до Франції, де його зустрічали як героя. Йому покровительствував кардинал Рішельє – людина, котра вміла помічати й цінувати талант в інших і оточувала себе непересічними особистостями; там він зміг опублікувати частину своїх творів і дожити віку (цілих п’ять років життя!), не боячись потрапити до пазурів інквізиції. «Я народився, аби боротися з трьома великими лихами: тиранією, софістикою й лицемірством», – сказав якось Кампанелла. Все його життя було підтвердженням щирості цих слів. Він і дійсно був стовідсотковим бунтарем, людиною, котра не кориться долі й обставинам до останнього, і виходить переможцем із найнеймовірніших пригод.

Цього дня народився Фредді Мерк’юрі (справжнє ім’я Фаррух Бульсара 1946-1991), британський рок-музикант, лідер рок-гурту Queen, легенда музики 80-х. У 2008 році Мерк’юрі посів 18 місце списку «100 найвидатніших співаків усіх часів» за версією американського журналу Rolling Stone. Мерк’юрі відомий, передусім, не лише своїм неповторним голосом, але й надзвичайно яскравими концертними шоу, які збирали стадіони по всьому світу. Так, одним із найпам’ятніших є «Live Aid» – виступ Мерк’юрі з Queen, що відбувся 13 липня 1985 року в Лондоні, під час якого вся, понад 70-тисячна аудиторія стадіону плескала, співала та колихалась в унісон музиці. У концерті також узяли участь Пол Маккартні, Ерік Клептон, Девід Боуї, Мадонна, U2, The Who, Стінг та інші тогочасні рок-зірки. 12 супутників транслювали шоу для 1,6 мільярдів телеглядачів у всьому світі. Цей виступ Queen був згодом оголошений музичними експертами найвеличнішим шоу за всю історію рок-музики. Протягом своєї кар’єри Мерк’юрі дав разом з Queen майже 700 концертів у різних країнах по всьому світі. Queen був першим гуртом Заходу, який грав на південноамериканських стадіонах, побивши світові рекорди з відвідуваності концертів у Сан-Пауло у 1981 році. Музиканти гурту також були першими, хто зіграв за «Залізною завісою» – сталося це в 1986 році, коли вони виступили перед 80-тисячною аудиторією в Будапешті. Останній живий концерт Мерк’юрі з Queen відбувся 9 серпня 1986 року в Англії. Девід Боуї, що виступав на благодійному концерті Фредді Мерк’юрі й записав пісню «Under Pressure» разом із Queen, сказав про Мерк’юрі: «З усіх найбільш театральних рок-виконавців Фредді пішов найдалі… Я бачив його на концерті лише раз, і, як то кажуть, він, безперечно, був людиною, яка могла тримати аудиторію на своїй долоні». А про себе Фредді казав наступне: «Господи, дожити до сімдесяти? Це так нудно!.. Про що я шкодую? Про те, що нас так і не впустили до СРСР – боялися, що ми розбестимо їхню молодь…» Музикант помер 45-річним у Лондоні.

Роковини смерті:

День пам'яті Юрія Литвина (1934–1984), українського поета, журналіста, правозахисника. З 1978 року – член Української Гельсінської Спілки. У 1953-1955 роках відбував покарання на будівництві Куйбишевської ГЕС, потім були ув’язнення 1956 року (на 10 років), 1974, 1977, 1979 (уже тяжко хворого – на 10 років ув’язнення і 5 років заслання). Помер у Пермському таборі особливого режиму. У листопаді 1989 року (через п’ять років після смерті) прах Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого був перевезений до Києва і з почестями похований на Байковому кладовищі.

Суспільство на ukrinform.ua

Вам також можуть сподобатися

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.