Вперше за 14 років опозиційна Лейбористська партія здобула більшість місць у парламенті Великої Британії. Це означає, що її 61-річний лідер Кір Стармер стане новим главою британського уряду, замінивши Ріші Сунака.
Кір Стармер – ранні роки
Кір Родні Стармер народився в Лондоні 2 вересня 1962 року. Незабаром після його народження сім’я переїхала в містечко Окстед. Його мати працювала в Національній службі здоров’я, а батько – на інструментальному заводі, про який політик часто згадував під час своєї передвиборчої кампанії. Згідно з відкритими джерелами, його батьки, які були переконаними лівими, назвали сина на честь Кіра Харді, який заснував Лейбористську партію в 1893 році. Однак в одному зі своїх інтерв’ю Стармер стверджував, що доказів немає, оскільки він ніколи не обговорював це зі своїми батьками.
У дитинстві він відвідував Гілдхоллську школу музики і драми в Лондоні, де отримував стипендію і був вправним флейтистом. Крім того, Стармер отримав золоту нагороду герцога Единбурзького. Він був першим членом своєї сім’ї, який вступив до коледжу.
Пізніше Стармер закінчив Університет Лідса зі ступенем бакалавра мистецтв у галузі права, а потім вивчав право в Сент-Едмунд-Холлі, Оксфордський університет, де отримав ступінь бакалавра цивільного права.
Юрист, професійна кар’єра
У 1987 році він був покликаний до адвокатури і спеціалізувався на правах людини, працюючи під керівництвом Хелени Кеннеді та Джеффрі Робертсона. До 1990 року він працював у правозахисній організації Liberty, а потім у палатах адвокатів Doughty Street Chambers, продовжуючи зосереджуватися на правах людини. Стармер також працював у Центрі прав людини при Університеті Ессекса радником з прав людини в Асоціації головних офіцерів поліції та Поліцейській раді Північної Ірландії.
У 2002 році Стармер був призначений королівським адвокатом, а з 2008 по 2013 рік він очолював Службу прокуратури Корони як директор прокуратури. Працюючи юристом, він познайомився зі своєю дружиною Вікторією, з якою одружився у 2007 році. У них двоє спільних дітей (син і дочка).
Перш ніж розпочати свою політичну кар’єру, Стармер заслужив чудову репутацію юриста, займаючись переважно питаннями прав людини. Примітно, що він брав участь у знаковій справі МакЛібела – сумнозвісному судовому процесі між McDonald’s і двома екологічними активістами, Хелен Стіл і Девідом Моррісом. Боротьба була зосереджена навколо брошури, яку розповсюджувала пара під назвою «Що не так з McDonald’s?: Все, що вони не хочуть, щоб ви знали», яка містила численні звинувачення на адресу компанії, включаючи заяви про експлуатацію працівників, вирубку лісів, пропаганду нездорових харчових звичок і нехтування добробутом тварин.
Стармер є завзятим футбольним фанатом і раніше грав на аматорському рівні за команду з Північного Лондона під назвою Homerton Academicals. Також він вболіває за клуб англійської Прем’єр-ліги “Арсенал”.
Політична кар’єра
До 2015 року Стармер був обраний до Палати громад від лондонського виборчого округу Камден, отримавши 52,9% голосів. Наступного року, у жовтні, тодішній лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін провів перестановки у своєму тіньовому кабінеті, призначивши Стармера тіньовим державним секретарем з питань виходу з Європейського Союзу.
До вересня 2019 року на Лейбористській конференції Стармер безуспішно намагався однозначно позиціонувати партію за подальше членство Великої Британії в ЄС, що суперечило «нейтральній» позиції Корбіна. Після катастрофічної поразки лейбористів на парламентських виборах у грудні того ж року політологи почали називати Стармера серед ймовірних наступників Джеремі Корбіна. У цей період точилася полеміка навколо статті Стармера у Вікіпедії англійською мовою. За два дні твердження про те, що Стармер був мільйонером, тричі додавалося і видалялося через відсутність авторитетного джерела (Стармер і його соратники заперечували свою причетність до подій). У 2020 році він став лідером Лейбористської партії після того, як Корбін пішов у відставку.
Стармер був затятим противником рішення Великої Британії про вихід з Європейського Союзу, але тепер стверджує, що лейбористський уряд не намагатиметься скасувати це рішення.
Позиція щодо України
У лютому минулого року лідер британської опозиційної Лейбористської партії здійснив неоголошений візит до Києва. Це був його перший візит до столиці України. Під час цього візиту він відвідав Бучу – одне з місць воєнних злочинів Росії під час повномасштабної агресії.
“Неймовірно бачити докази звірств, які я бачив сьогодні вранці. Фото мирних жителів на околицях Києва з пов’язками на очах і зв’язаними за спиною руками. У Гаазі має бути справедливість, має бути належна компенсація за відбудову України», – заявив лідер британської опозиції.
Він також зустрівся з президентом Володимиром Зеленським. Сторони обговорили ситуацію на фронті, санкції та конфіскацію російських активів, їх виділення на відбудову України та створення спеціального трибуналу для Росії.
Під час візиту лідер лейбористів заявив, що Україна завжди користуватиметься “непохитною підтримкою” його партії.
Примітно, що члени Лейбористської партії Девід Ламмі та Джон Хілі відвідали українську столицю у травні цього року. Якщо їхня партія переможе, вони можуть стати міністром закордонних справ і міністром оборони відповідно. Вони запевнили, що Британія продовжить підтримувати Україну у війні з Росією.
Зазначимо, що, за останніми даними, опозиційна Лейбористська партія на останніх виборах отримала 410 місць у нижній палаті британського парламенту. Для абсолютної більшості потрібно 326 місць. Нинішній прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак вже визнав свою поразку, заявивши, що перемогу здобула Лейбористська партія. Тим часом Стармер виступив з промовою в Лондоні, заявивши, що Велика Британія знову бачить “промінь надії”. І пообіцяв, що країна “поверне собі своє майбутнє через 14 років”.
